Дисморфофобія.
Як це бачити тільки недоліки

Дисморфофобія або страх перед недоліками свого тіла — проблема «не на слуху». Але пластичні хірурги бачать її постійно. Спочатку губи, далі — ніс, потім вилиці — обличчя «перекроїли» — проблеми залишаються. Шкіра, зайва вага, розмір грудей та й ніс все ж не такий вузький, а губи — не пухкі. Пошук ідеалу не припиняються навіть після десятка операцій. Адже нав'язлива ідея вже вкорінилась у баченні себе. Здається, тільки 0,7-3% людей на планеті мають дисморфофобію. Проте розлад підступний, він маскується під комплекси або критичне ставлення. Пластика тут безсила, хворобу — так саме хворобу, потрібно лікувати у психолога.

Зацикленість — перше на що варто звернути увагу. Людина не просто прагне змінити зовнішність, а вважає її відразливою. Бажання виправити «дефект» стає ціллю життя й щоденна рутина підвладна тільки цьому. Поведінка, побутові звички, думки починають обертатися довкола. Недолік може існує лише в голові, проте він у фокусі постійно. Тобто стається «застрявання», з якого самостійно вибратися не вдається.

ВООЗ вже визнала дисморфофобію хворобою, тож: «Не накручуй», «Що ти починаєш» — не допоможе. Тільки но помітите ці симптоми відразу зверніться до психіатра чи психолога:

• відмова дивитися у дзеркало або фотографуватися;
  
• навпаки бажання постійно дивитися в дзеркало, розглядати уявний недолік;
  
• зловживання їжею, алкоголем, таблетками;
  
• суїцидальні наміри;
  
• відмова від соціального життя, замикання в собі;
  
• фанатичне захоплення дієтами, вправами, пластичними операціями чи іншими способами виправити «ваду».
  

Передусім підлітки. Вони починають усвідомлювати себе, шукають відповідь на запитання «Який я?». Тому саме зовнішність стає основою для сприйняття поряд з іншими людьми.

Також у групі ризику ті, для кого краса дорівнює кар'єрі. Еталони заганяють у постійний стрес і тривожність не так за сам вигляд, як за майбутнє без роботи.

Дисморфофобія не з'являється нізвідки, у поєднанні зовнішніх та внутрішніх обставин хвороба розвивається стрімко. Розрекламована шаблонна краса — основний зовнішній фактор, а внутрішній — нав'язлива ідея знайти недолік і змінити його.

Цю грань зрозуміти легко. Якщо людина виправила свою особливість і залишилася задоволена зовнішністю, отож, тут переважає критичне ставлення. Але якщо після зникнення одного недоліку з'являється інший і так по колу — дзвіночок дисморфобії пролунав.

У кінець залишив найцікавіше. Що ж я роблю у подібних ситуаціях. Безперечно відмовляю в операції. Й виключно після психотерапії відновлюю план покращень. Вигоди тут ні в якому разі не може бути, адже мова йде про психічне здоров'я.

Отож, ми розібрались з тим, що ж таке дисморфофобія й чому пластичні операції безсилі, навіть якщо «дефект» виправити.